Кривенко Тамара Володимирівна
Опис досвіду роботи вчителя фізичної культури
Кривенко Тамари Володимирівни
Навчальна дисципліна «Фізична культура» є самостійною галуззю в соціально-культурному просторі й викладається у загальноосвітніх навчальних закладах як окремий предмет, що спрямований на досягнення загальної мети базової загальної освіти: розвиток і соціалізація особистості учнів, формування у них національної свідомості, загальної культури, світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення і поведінки, творчих здібностей, дослідницьких і життєзабезпечувальних навичок, здатності до саморозвитку й самонавчання в умовах глобальних змін і викликів.
Мета реалізується комплексом таких навчальних, оздоровчих і виховних завдань:
- формування загальних уявлень про фізичну культуру, її значення в житті людини, збереження та зміцнення здоров’я, фізичного розвитку;
- розширення рухового досвіду, вдосконалення навичок життєво необхідних рухових дій, використання їх у повсякденній та ігровій діяльності;
- розширення функціональних можливостей організму дитини через цілеспрямований розвиток основних фізичних якостей і природних здібностей;
- формування ціннісних орієнтацій щодо використання фізичних вправ як одного з головних чинників здорового способу життя;
- формування практичних навичок для самостійних занять фізичними вправами та проведення активного відпочинку;
- формування високих моральних якостей особистості.
Так, мета та завдання сучасної школи багатогранні та благородні. Але як впровадити в життя весь спектр завдань, як уже сказано «в умовах глобальних змін і викликів», збільшення навчальних навантажень та ще більшого зростання кількості «спокус» різного роду, переконати дитину в перевагах саме твоєї позиції та врешті інколи просто відволікти від смартфона, маючи в «арсеналі» лише такі обмежені засоби впливу як оцінка (для багатьох учнів вона не грає ролі), сила переконання та власний приклад? Відомий педагог Януш Корчак писав: «Учитель – актор, але його слухачі не аплодують йому. Він – скульптор, але його роботи ніхто не бачить. Він – лікар, але його пацієнти рідко дякують за зцілення і далеко не завжди лікуються. Вчитель звертається до душі людської не через музику, як композитор, не за допомогою фарб, як художник, а утверджує свої переконання силою власного прикладу». А ще існує думка, що вчитель – це вічний учень. Так, самовдосконалення щодня, щогодини. Учитель повинен досконало знати не лише свій предмет, а й розумітися на мистецтві, культурі, історії, психології і ін. Тільки це дасть змогу вчителеві кожного уроку формувати у дітей стійкі позиції щодо визначення цінностей життя, почуття відповідальності за збереження і зміцнення власного здоров’я, поглиблення знань, умінь та навичок, пов’язаних з його складовими (соціальна, духовна, психологічна, фізична).
Пріоритетним напрямком роботи кожного навчального закладу є підвищення якості освіти через застосування інноваційних технологій на уроках та позакласних заходах. Тому кожний сучасний педагог має володіти ними, удосконалюючи не лише фізичні якості, а й творчий потенціал дитини. Сучасний урок має відповідати і сучасним вимогам: озброювати учнів глибокими та міцними знаннями; формувати міцні навички та вміння, що сприяють підготовці до життя; підвищувати виховний ефект навчання – формувати в процесі навчання риси особистості; здійснювати всебічний розвиток учнів, розвиваючи їх індивідуальні особливості; формувати самостійність (самостійно вчитись, отримувати та поповнювати знання), творчу активність (творчо застосовувати отримані знання на практиці), ініціативу; формувати потребу в одержанні знань, позитивне ставлення до навчання.
Уроки можуть відрізнятися один від одного за типами, формами, методами. Та «червоною ниткою» через все це має бути кінцева мета навчання – підготувати дітей до життя, озброїти знаннями, що знадобляться в майбутньому.
Кожне заняття має триєдину мету: освітню, розвивальну та виховну. Особливу увагу приділяю виховній складовій, а саме: формування ціннісного ставлення до здоров’я, виховання розуміння потреби збільшення фізичної активності, необхідності дотримання раціонального режиму чергування навчання, праці, відпочинку, правил особистої гігієни.
Практика показує, що застосування ігрових технологій (прихильником яких є і я) не втрачає актуальності. Це унікальна форма навчання, що допомагає зробити звичайний урок цікавим, захоплюючим. Крім цього ігри необхідні для забезпечення гармонійного поєднання розумових, емоційних та фізичних навантажень, загального комфортного стану. І, звичайно ж, це прекрасна база для розвитку рухових здібностей та умінь. Так, при вивченні модуля «Легка атлетика» ігри застосовуються для розвитку швидкості, спритності, швидкісно-силових якостей та вдосконалення навиків бігу, стрибків та метань. При вивченні модуля «Баскетбол» чи «Футбол» - для вдосконалення ігрових умінь і техніко-тактичних взаємодій. Ігрова діяльність на уроках дає можливість підвищити інтерес учнів до навчальних занять, дозволяє засвоїти більшу кількість інформації, допомагає навчитися в її процесі приймати відповідальні рішення. Застосування ігрових форм занять веде до підвищення творчих здібностей учнів та до осмисленого і швидкого засвоєння матеріалу. Це гармонійне поєднання розвитку, фізичного та емоційного навантаження, загального комфортного стану, формування комунікативних навичок.
В роботі завжди поєдную навчання і спілкування. Здійснюю особистісно зорієнтований підхід до учнів, враховую їх індивідуальні особливості, намагаюсь виховувати своїм предметом почуття відповідальності, гордості, наполегливості, звички шанувати інших і час.
Думаю, що мені це вдається. Наші діти готові долати кілометри, щоб підготуватися до змагань на штучному майданчику чи в гарному залі, оскільки свого немає. Ми не пропустили жодних районних змагань чи змагань в ОТГ. З багатьох із них виходили переможцями та призерами. Наші діти з охотою беруть участь в традиційних шкільних змаганнях на звання чемпіона школи з елементів футболу, кубкові пам’яті Дмитра Самохіна з баскетболу, з настільного тенісу, фігурного водіння велосипеда, «Веселі старти». Особливо полюбляють позмагатися проти працівників школи.
Належний стан фізичного виховання в школі можливий лише за умови активної участі в ньому адміністрації закладу, класних керівників, медичного працівника. І в цьому мені також поталанило. Адміністрація закладу переймається питаннями покращення матеріальної бази, вникає в навчальний процес та позаурочні заходи. Класні керівники допомагають в комунікаціях з батьками. Медпрацівник турбується про кожну дитину, як про власну.
Отож, спільними зусиллями працюємо над вихованням майбутнього патріота нашої країни.
