Поезії наших учнів
«У мене лише одне бажання - Перемога України. Я хочу бачити мирну країну, щасливих людей, які не ховаються від бомб, шахедів та не чекають відбою тривоги. У світі є лише одна країна, де дихається легко і вільно, сонечко світить яскравіше і розкішно цвіте бузок. Це земля батьків, край мого дитинства, де завжди відчуваєш себе вдома – моя Україна!» - ці бажання учень 9 класу нашого ліцею Павло Морозюк висловив у своїх віршах.
ХОЛОДНІ ВІТРИ
Холодними вітрами віє,
Не відступає люта ця зима,
Хто наших воїнів зігріє,
Допоки сонечка нема..
Лиш мамина любов і ласка
Та колискова з літ малих,
То все з дитинства, ніби казка,
Допоки вітер той не стих.
Як тяжко воїнів чекати.
Ще тяжче втратити навік,
На них чекає рідна хата
І рідний батьківський поріг.
Вони по вільній йдуть дорозі,
Щоб мир усім нам принести.
І буде з нами Перемога,
Всміхнуться сестри і брати.
І не заплаче більше мама,
І задзвенить дитячий сміх,
Ми сильними навіки стали,
І зло поборемо навік.
Не плачте, прошу, не журіться,
Допоможіть захисникам,
І щиро Богу помоліться,
Щоб всіх оберігав їх там.
І Україна переможе,
Вірте, як віриться мені.
Її здобути допоможем.
І мирно буде на Землі.
Я – СИН УКРАЇНИ
Я – син України,
Цим дуже горджуся,
Україні – ненці
Я завжди вклонюся.
Є інші держави, є інші краї,
Та рідна Вітчизна миліша мені.
Вона ж бо найкраща.
В цім світ одна,
Для тебе, для мене – мов мама вона.
Ніколи не впаде вона на коліна,
Нехай вороги всі упадуть, загинуть,
Бо їм вже прощення ніколи не буде,
Ніде і ніколи це зло не забудем.
Від мужніх Героїв,
Щодень у тривогах,
Ми дуже чекаємо на Перемогу.
Я хочу спокійно до школи іти,
Навчатись, дружити, відкрити світи.
Щоб в краї моїм квітували сади,
Щоб мамина пісня лилась без журби,
Зростала калина під спів солов’їний,
Шуміли гаї в моїй рідній країні!
